парочка

ПА́РОЧКА, и, ж.

1. Пестл. до па́ра¹ 1, 3, 4, 7.

– Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! – Бубличків парочку в'язочок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (прислів'я).

2. розм. Те саме, що па́ра¹ 1, 4.

Іде парочка – Манька з кавалером (І. Микитенко);

Я відчував таку самотність, ніби всі люди відцуралися від мене, поділилися на парочки, а я залишився сам (М. Томчаній);

Треба швидше до лісу. Поки сюди-туди, викличуть гади [фашисти] парочку .. бомбардувальників (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парочка — па́рочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. парочка — -и, ж. 1》 Пестл. до пара I 1), 3), 4), 7). 2》 розм. Те саме, що пара I 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парочка — ПА́РОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до па́ра¹1, 3, 4, 7. — Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! — Бубличків парочку в’язочок (Кв.-Осн., II, 1956, 278); Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (Укр.. присл.., 1955, 224). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  4. парочка — Парочка, -ки ж. ум. отъ пара. Словник української мови Грінченка