парочка
ПА́РОЧКА, и, ж.
1. Пестл. до па́ра¹1, 3, 4, 7.
— Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! — Бубличків парочку в’язочок (Кв.-Осн., II, 1956, 278);
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (Укр.. присл.., 1955, 224).
2. розм. Те саме, що па́ра¹ 1,4.
Іде парочка — Манька з кавалером (Мик., І, 1957, 117);
Я відчував таку самотність, ніби всі люди відцуралися від мене, поділилися на парочки, а я залишився сам (Томч., Готель.., 1960, 9);
Треба швидше до лісу. Поки сюди-туди, викличуть гади [фашисти] парочку.. бомбардувальників (Ю. Янов., І, 1954, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парочка — па́рочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- парочка — -и, ж. 1》 Пестл. до пара I 1), 3), 4), 7). 2》 розм. Те саме, що пара I 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- парочка — ПА́РОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до па́ра¹ 1, 3, 4, 7. – Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! – Бубличків парочку в'язочок (Г. Квітка-Основ'яненко); Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (прислів'я). 2. розм. Те саме, що па́ра¹ 1... Словник української мови у 20 томах
- парочка — Парочка, -ки ж. ум. отъ пара. Словник української мови Грінченка