партизанський

ПАРТИЗА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до збройної народної боротьби, яку провадять самостійно діючі загони в тилу ворога.

Татари на Русі зустріли героїчний опір військ і народу .. Народ піднявся на партизанську війну (з наук. літ.);

// Який, складаючись із партизанів, веде таку боротьбу в тилу ворога.

– Я мав тоді тільки п'ятнадцять років, але вже був у партизанському загоні (П. Панч);

Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з'єднань (Іван Ле).

2. Прикм. до партиза́н.

Ось уже кілька днів наші загони в усіх кінцях партизанського краю вели запеклі бої з великими силами фашистів (Ю. Збанацький);

– Ніде щиріше не співають, як на війні, – зітхнув Мірошниченко, згадуючи своє лісове партизанське життя (М. Стельмах);

// Належний партизанам або якось із ними зв'язаний.

Б'ють дороги копитами партизанські коні (Л. Первомайський);

Вам привіт, киянки, галичанки – Партизанські сестри, матері (П. Воронько);

// Признач. для партизанів.

Це була партизанська газета. Вона закликала до боротьби з чужоземними загарбниками (Л. Смілянський);

// Такий, як у партизанів, власт. їм.

Вони були в картатих піджаках та в гетрах, з червоними партизанськими стрічками на капелюхах (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)