партійний
ПАРТІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до па́ртія 1–3.
Вищій керівний партійний органо;
Я дав волю своєму почуттю, я говорив, що хочу жити роботою партійною (Леся Українка);
Року 1890 він [І. Франко], вкупі з другими, засновує радикальну партію, стає на її чолі і видає партійний орган “Народ” (М. Коцюбинський).
2. Стос. до члена партії (у 1, 2 знач.).
Партійні збори;
Партійний стаж;
// Належний членові партії.
Партійний квиток;
// Який об'єднує певну кількість членів партії або керує ними.
Партійна організація;
Партійний працівник;
// іст. Стосовно членства у правлячій партії Радянського Союзу.
– Ти – людина партійна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)