партійний

ПАРТІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до па́ртія 1–3.

Вищій керівний партійний органо;

Я дав волю своєму почуттю, я говорив, що хочу жити роботою партійною (Леся Українка);

Року 1890 він [І. Франко], вкупі з другими, засновує радикальну партію, стає на її чолі і видає партійний орган “Народ” (М. Коцюбинський).

2. Стос. до члена партії (у 1, 2 знач.).

Партійні збори;

Партійний стаж;

// Належний членові партії.

Партійний квиток;

// Який об'єднує певну кількість членів партії або керує ними.

Партійна організація;

Партійний працівник;

// іст. Стосовно членства у правлячій партії Радянського Союзу.

– Ти – людина партійна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me