парубійко
ПАРУБІ́ЙКО, а, ч., розм.
Хлопець, який стає парубком (у 1 знач.).
Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (А. Хижняк);
Солдат біля кулеметів був зовсім молоденький парубійко, але пиховитий і грізний (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)