парубійко

парубі́йко

-а, ч.

Хлопець, який стає парубком (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. парубійко — Парубі́ка, парубі́йко: — парубок [51]  Словник з творів Івана Франка
2. парубійко — парубі́йко іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. парубійко — див. молодий; хлопець  Словник синонімів Вусика
4. парубійко — ПАРУБІ́ЙКО, а, ч., розм. Хлопець, який стає парубком (у 1 знач.). Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (А. Хижняк); Солдат біля кулеметів був зовсім молоденький парубійко, але пиховитий і грізний (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
5. парубійко — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм.  Словник синонімів української мови
6. парубійко — Парубі́йко, -ка, -кові; -бі́йки, -бі́йків і парубі́(й)ка, -ки, -ці; -бі́(й)ки, -бі́йків і -бі́йок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. парубійко — ПАРУБІ́ЙКО, а, ч. Хлопець, який стає парубком (у 1 знач.). Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (Хижняк, Тамара, 1959, 211).  Словник української мови в 11 томах