пасерб
ПА́СЕРБ, а, ч.
Те саме, що па́синок 1.
Він також думав, що мусить заслужити відумерщину для пасербів доброю згадкою про небіжчика (Л. Мартович);
Боязкий сніг, випадаючи вранці, розтавав на бруку рідким болотом, нешкідливим, правда, для Степанових юхтових чобіт, але дошкульним для пацанів, цих пасербів міста, що, не маючи галош, перебирались на зимові помешкання до водогінних люків та смітників (В. Підмогильний);
* У порівн. До одних ставиться, як до рідних дітей, а з другими поводиться, мов із пасербами (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)