1. Словник української мови у 20 томах

пасерб

ПА́СЕРБ, а, ч.

Те саме, що па́синок 1.

Він також думав, що мусить заслужити відумерщину для пасербів доброю згадкою про небіжчика (Л. Мартович);

Боязкий сніг, випадаючи вранці, розтавав на бруку рідким болотом, нешкідливим, правда, для Степанових юхтових чобіт, але дошкульним для пацанів, цих пасербів міста, що, не маючи галош, перебирались на зимові помешкання до водогінних люків та смітників (В. Підмогильний);

* У порівн. До одних ставиться, як до рідних дітей, а з другими поводиться, мов із пасербами (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пасерб — Па́серб: — пасинок, нерідний син для одного з подружжя [43] Словник з творів Івана Франка
  2. пасерб — па́серб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. пасерб — -а, ч. Те саме, що пасинок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пасерб — ПА́СИНОК (нерідний син), ПА́СЕРБ, ПА́СЕРБИК діал. Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Л. Дмитерко); Скаржився (Іван) на вітчима, котрий немилосердно товк його, аж доки пасерб не пішов до армії (М. Словник синонімів української мови
  5. пасерб — Па́серб, -ба; -серби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пасерб — ПА́СЕРБ, а, ч. Те саме, що па́синок 1. Він також думав, що мусить заслужити відумерщину для пасербів доброю згадкою про небіжчика (Март., Тв., 1954, 373). Словник української мови в 11 томах
  7. пасерб — Пасерб, -ба м. Пасынокъ. Словник української мови Грінченка