паскудник
ПАСКУ́ДНИК, а, ч., вульг.
Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки.
Сидить старий паскудник біля ставу, панську рибу краде та ще й роздаровує (З. Тулуб);
// Уживається як лайливе слово.
Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь [сухар] на суднику (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)