паскудник
ПАСКУ́ДНИК, а, ч., вульг. Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки.
Сидить старий паскудник біля ставу, панську рибу краде та ще й роздаровує (Тулуб, Людолови, І, 1957, 75);
// Уживається як лайливе слово.
Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь [сухар] на суднику (Чуб., V, 1874, 1144).
Словник української мови (СУМ-11)