паслін
ПАСЛІ́Н, льо́ну, ч.
1. Дикоростуча трав'яниста або чагарникова рослина родини пасльонових.
Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки (М. Коцюбинський);
Берег заріс кущами верболозу і пасльоном (О. Копиленко).
2. Те саме, що пасльо́нові (див. пасльо́новий 2).
Відгорніли в саду переспілі пасльони, Ззимували сніги ув обійми ріки. (М. Вінграновський).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) Ма́рко́ з пасльо́ну, зі сл. виска́кувати, виліта́ти і т. ін., жарт. – раптово, несподівано, недоречно і т. ін.
Відчиняються з гуркотом двері, з яких пробкою вилітає Круть. ..Мов Марко з пасльону... (О. Підсуха).
Словник української мови (СУМ-20)