пасок
ПА́СОК, ска, ч.
1. Зменш.-пестл. до пас¹ 1, 2.
Її біла сукенка була підперезана паском, сплетеним з червоної вовни (С. Чорнобривець);
За годину ціла купка довгих і вузьких пасків [паперу] була записана (І. Франко);
Сонця золоті паски Нехай поляжуть у піски (Ю. Яновський).
2. Смужка з шкіри, тканини і т. ін., якою що-небудь скріплюють, закріплюють, прив'язують до чогось.
Збоку на кріслі лежав його затяганий у відрядженнях і роботі чорний портфель, акуратно застебнутий на два широкі паски (Іван Ле).
(1) Під па́сок – підперезаний, з поясом.
Дуже змінився батько. Постарів ніби, чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)