пастка
ПА́СТКА¹, и, ж.
1. Пристрій для ловіння звірів, птахів, рідше – риби.
Люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Леся Українка);
Вершомет поставив пастки і вирішив найближчими днями спробувати мисливського щастя на острові (М. Трублаїні);
Давайте готувати пастки на ховрахів (О. Копиленко);
// перен. Таке місце, з якого немає виходу, не можна вийти, вибратися.
Тисячами капканів, безліччю трясовинних пасток чигає Сиваш на людину (О. Гончар).
2. перен. Хитрий маневр для заманювання противника в невигідне, небезпечне становище.
Батава дійшла до вузької перейми і зупинилась в непевності, боячися пастки (М. Старицький);
Коли Наполеонові донесли, що Багратіон вислизнув з уготованої йому пастки, люті не було меж (П. Кочура).
◇ Метуши́тися (товкти́ся і т. ін.), як (на́че, мов і т. ін.) ми́ша в па́стці див. метуши́тися;
Наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) [свої́] тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) див. наставля́ти¹;
(1) На́че в па́стку бі́дна миш (д) див. ми́ша;
(2) На́че в па́стку миш (д) див. ми́ша;
Попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) в тене́та (в лабе́ти, у па́стку, в петлю́, в хому́т, у сильце́, в капка́н, в ярмо́, у павути́ну і т. ін.), див. попада́ти;
Попа́стися, як (мов, на́че і т. ін.) ми́ша (миш) в па́стку див. попада́тися;
Як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ша в па́стці див. ми́ша.
ПА́СТКА², и, ж., діал.
Паща.
Ото роззявив пастку! З колесами їдь – не зачепишся (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)