пастка
ПА́СТКА¹, и, ж.
1. Пристрій для ловіння звірів, птахів, рідше — риби.
Люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Л. Укр., І, 1951, 279);
Вершомет поставив пастки і вирішив найближчими днями спробувати мисливського щастя на острові (Трубл., Лахтак, 1953, 117);
Давайте готувати пастки на ховрахів (Коп., Подарунок, 1956, 73);
// перен. Таке місце, з якого немає виходу, не можна вийти, вибратися.
Тисячами капканів, безліччю трясовинних пасток чигає Сиваш на людину (Гончар, II, 1959, 397).
2. перен. Хитрий маневр, прийом для заманювання противника в невигідне, небезпечне становище.
Батава дійшла до вузької перейми і зупинилась в непевності, боячися пастки (Стар., Облога.., 1961, 35);
Коли Наполеонові донесли, що Багратіон вислизнув з уготованої йому пастки, люті не було меж (Кочура, Зол. грамота, 1960, 84).
ПА́СТКА², и, ж., діал. Паща.
Ото роззявив пастку! З колесами їдь — не зачепишся (Номис, 1864, № 6589).
Словник української мови (СУМ-11)