патент
ПАТЕ́НТ, у, ч.
1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід.
В 1784 р. Уатт одержав патент на винайдену ним парову машину (з навч. літ.);
// перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь.
Доводилося колись уже говорити, що сорок літ пропрацювати в театрі взагалі – це вже патент на “великомученика” (Остап Вишня).
2. Свідоцтво на право займатись торгівлею, промислом і т. ін.
– А патенти промислові є у вас на два підприємства? (П. Козланюк);
Варчук зараз орендує млини, Січкар має патент на парню, а Созоненко переробив і переіменував свою крамницю в трест (М. Стельмах);
Патент на продаж ліків.
3. заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін.
Біля кіота висіла в рамці якась грамота. Підійшовши я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (О. Стороженко);
Сашкові видали патент на чин поручика і наказ про зарахування його учнем кадетського корпусу (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)