патериця
ПАТЕРИ́ЦЯ, і, ж.
1. Довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі.
– Де гроші, блюдолизе, – кричав ватажко, махаючи здоровенною патерицею (І. Франко);
Тупцявся по хаті Матвій, роздратовано гупаючи патерицею об долівку (С. Добровольський).
2. Жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а також символ влади взагалі.
Чернець мій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв... (Т. Шевченко);
Стоїть пам'ятник командорові – велика статуя з командорською патерицею в правиці (Леся Українка);
Запрошувати на весілля .. повинні були неодмінно з ціпками в руках .. Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а – патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)