патериця
ПАТЕРИ́ЦЯ, і, ж.
1. Довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі.
— Де гроші, блюдолизе, — кричав ватажко, махаючи здоровенною патерицею (Фр., III, 1950, 151);
Тупцявся по хаті Матвій, роздратовано гупаючи патерицею об долівку (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).
2. Жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а також символ влади взагалі.
Чернець мій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв… (Шевч., II, 1953, 38);
Стоїть пам’ятник командорові — велика статуя з командорською патерицею в правиці (Л. Укр., III, 1952, 390);
Запрошувати на весілля.. повинні були неодмінно з ціпками в руках.. Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а — патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Смолич, Мир.., 1958, 26).
Словник української мови (СУМ-11)