патрати
ПА́ТРАТИ, аю, аєш, недок., кого, що.
1. Очищати від нутрощів, потрухів; потрошити.
[Мартин:] Поклич панночку. Де вона? [Омелько:] Порося патрають (І. Карпенко-Карий);
– Де ж твоя риба..? Хоч би вже казав швидше, то, може б, гуртом усі йшли та патрали (Ю. Збанацький);
// перен., розм. Оперувати внутрішні органи; анатомувати кого-небудь.
– Не знаю, яка я. А ви [хірург] так виглядаєте, неначе не мене, а вас цілу ніч патрали... (Ю. Шовкопляс);
// перен., розм. Грабувати.
Криштоф дав наказ не патрати замка Януша Острозького (Іван Ле).
2. Обмивати, зішкрібати бруд.
Лемент підняла, стягнула обох з печі і, патраючи їх, ніби курчат зарізаних, додавала найдивовижніші прислів'я, стягала з них “оте дрянтисько”, мила оті “ручиська та ножиська”. (У. Самчук).
3. Очищати від пір'я; скубти.
Навідалася й тітка Майстриха. Саме вона курча патрала, то так із курчам і в клуню увійшла (Г. Хоткевич);
– Скуби, Марку, і в окріп, – порадив Тимко .. Марко швидко прийнявся патрати курей (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)