Словник української мови у 20 томах

патронімія

ПАТРОНІ́МІЯ, ї, ж.

1. Найменування племен, родів, їх членів за власним іменем спільного предка по чоловічій лінії, а також поселень за іменем їхніх колишніх власників або управителів.

Для оцінки соціальної організації населення археологи використовують поняття “патронімія” (з наук.-попул. літ.).

2. Сукупність патронімів.

Логічним завершенням розшарування суспільства на рівні сім'ї, роди, громади, патронімії була диференціація племен (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. патронімія — патроні́мія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. патронімія — -ї, ж. Найменування племен, родів, їхніх членів за власним іменем спільного предка по чоловічій лінії, а також поселень за іменем їхніх колишніх власників або управителів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. патронімія — патроні́мія [від грец. πατήρ (πατρός) – батько і όνυμα – ім’я) – назва або прізвище, що походить від предків по батьківській лінії.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. патронімія — ПАТРОНІ́МІЯ, ї, ж. Найменування племен, родів, їх членів за власним іменем спільного предка по чоловічій лінії, а також поселень за іменем їх колишніх власників або управителів.  Словник української мови в 11 томах