пахати
ПАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод.
1. діал. Орати.
Обізвався козак: – Я в полі пахаю, Я твій голосочок здалека пізнаю (з народної пісні);
– Що ж було пахати, коли своєї землі ні борозни..! (Грицько Григоренко).
2. розм. Тяжко, інтенсивно працювати.
Пахаю з ранку до вечора.
Словник української мови (СУМ-20)