пахати
ПАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., діал. Орати.
Обізвався козак: — Я в полі пахаю, Я твій голосочок здалека пізнаю (Укр.. лір. пісні, 1958, 355);
— Що ж було пахати, коли своєї землі ні борозни..! (Григ., Вибр., 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)