пашня
ПАШНЯ́, і́, ж.
1. Хліб у зерні; зерно.
Молодиці несли в руках даровизну; хто дарував курку.., хто обіцяв на даровизну мішок пашні, улики [вулики] бджіл (І. Нечуй-Левицький).
2. Хліб у стеблі; злак.
Стоги понакладали [дядько і дядина] і жита, і пшениці, і всякої пашні (Панас Мирний);
Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась або починала зеленіти в снопах (М. Стельмах).
3. Сільськогосподарські культури, звичайно злакові.
Пшениця шелестіла, цвіли волошки і цвірчали коники в пашні (А. Свидницький);
Широченним зеленим килимом суціль вкриває землю пашня, барвистим шовком виграє, міниться в променях веселого весняного сонця (Є. Кротевич);
Широкою твердою ходою йде Корній польовою доріжкою поміж пашнями, дивиться на .. сіро-зелені хвилювання розлогих піль, слухає невтомні видзвони жартівливих соняшних птахів над собою, (У. Самчук).
4. діал. Пасовище.
Коло кожної хати гомін чути: там череду вже з пашні женуть, а там пісень співають (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)