певність
ПЕ́ВНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до пе́вний 1–5.
Друга пара, Миколай з Параскою, – це вже інші люди. Статочні [статечні], солідні газди. Молоді ще, але якась певність рухів і світогляду (Г. Хоткевич);
Навчись майстерності такій, щоб у твоїй руці легкій з'явилась певність і завжди був точний зір в очах (М. Упеник);
[Петро:] І чого б я боявся [грати в театрі]? [Іван:] Нема певності! А що як сяду не в свої сани? А театр засмоктує чоловіка (І. Карпенко-Карий);
Коли ж натомість [Славко] має певність, що щось йому не вдасться, то воно якраз обернеться на добре (Л. Мартович);
Лікар посміхнувся приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Д. Бедзик);
Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (О. Гончар);
Легко, легко так зробилось, щезла дикая тривога, ясна певність розлилася у обновленій душі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)