пеленати
ПЕЛЕНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., у що і без дод., рідко.
Загортати в пелюшки.
Тяжка, гірка жіноча доля була. А це ж наші рідні мами. Мами, що в сльозах і муках нас родили, пеленали, сповивали й годували (О. Ковінька);
* Образно. Ти жниво пеленаєш в перевесла, І сповиваєш теплими руками (М. Стельмах);
* У порівн. Синій туманець до саду заходить, Брязкає стиха, легенько торкає, Начеб дитя пеленає... (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)