первинний
ПЕРВИ́ННИЙ, а, е.
1. Який становить собою перший, звичайно найпростіший етап чого-небудь.
Виготовлення трести з соломки льону – найбільш трудна і відповідальна частина роботи в первинній обробці льону (з наук. літ.);
Створено первинні та синтетичну картограми ґрунтово-екологічної стійкості природних систем Волинської області, що включає 5 класів територій (з наук. літ.);
// Від якого або з якого починається що-небудь; початковий.
Первинною формою технічного прогресу є механізація, тобто заміна ручної праці машинною (з публіц. літ.).
2. Який існує, з'являється раніше чого-небудь.
У всі фази росту рослин коричневу грибницю типу ризоктонії легко виявити як на первинних, так і на придаткових коренях (з наук. літ.);
// Найдавніший з ряду однорідних істот або предметів.
Первинні предки коней були дрібними тваринами (з навч. літ.).
3. Який є першою, початковою ланкою якоїсь структури, організації; низовий.
Первинна організація Християнсько-демократичної партії України.
Словник української мови (СУМ-20)