переважати
ПЕРЕВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВА́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1. ким – чим і без дод. Виявляти перевагу над ким-, чим-небудь у чомусь.
[Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка);
Розпочався впертий бій, але ворог, вочевидь, переважав силою (Л. Дмитерко);
Старії люди правду кажуть: Два хитрих мудрого не переважуть (Л. Глібов);
[Лісова:] Ви ж знаєте, йому понад 50, ну, він і хвилюється, як би новий тенор його не переважив (І. Кочерга);
На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні, але, розуміючи, що гнівом йому не переважити Матвія, він замовкає (М. Стельмах).
2. тільки недок., без дод. Мати кількісну перевагу.
Тротуари були повні люду. Переважала молодь (П. Панч);
У насадженнях переважають літні і особливо осінні сорти яблук (з наук. літ.);
Доходи переважають над витратами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)