перевертень
ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, тня, ч.
1. Людина, що зрадила свої переконання.
– Правда Наливайкова, що на нас може напасти, як коршун на курчат без квочки, отой перевертень лядський, гетьман Жолкєвський (Іван Ле);
Народ мій є! Народ мій завжди буде! Пощезнуть всі перевертні й приблуди І орди завойовників-заброд! (В. Симоненко);
Свідомо затягуючи реформу, її підступно виставили під плювки радикалів усіх мастей, і насамперед під удари перевертнів (Б. Олійник).
2. міф. За народним повір'ям – людина, чаклуванням обернута на тварину або предмет; нечиста сила, що набрала вигляду кого-, чого-небудь.
Хто в траві – врівні з травою; Хто в воді – врівні з водою; Хто у лісі – врівні з лісом, Ніччю – перевертнем бісом? (Л. Боровиковський);
Найдавнішими з них [вірувань] є пережитки тотемізму у вигляді віри в перевертнів – у здатність людей обертатися на тварин і навпаки, а також обожування сил природи (з наук. літ.);
* Образно. Цього року, коли ви ще не призабули, вина довго гралася з нами у перевертні (із журн.).
3. діал. Непородиста, нечистокровна тварина; помісь.
Перевертні [вівці] продаються або вирізуються на лій (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)