перевтілення
ПЕРЕВТІ́ЛЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. перевті́лити і перевті́литися.
Між ними [чоловіками] точилась тиха довірлива розмова, що тільки буває поміж дорослими людьми, відчування своєрідного перевтілення у дитячу вдачу (М. Івченко);
Ця трансформація людини у безсмертя вважалася дуже непростою, доступною лише небагатьом. Сам акт перевтілення вважався настільки священним і втаємничим, що ніхто не міг його зафіксувати (з наук.-попул. літ.);
Але навіть і ті, хто розуміє цю найважчу роботу думки, перевтілення в інше життя, зосередження .. – не завжди знають, що етапи життя відзначаються зовсім іншими датами, а не тими зовнішніми подіями, що всі бачать (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)