переговори
ПЕРЕГОВО́РИ, ів, мн.
1. Розмова, бесіда з метою обмінятися думками або домовитися про що-небудь з кимсь.
З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (О. Іваненко);
Телефонний комутатор має сигнальне обладнання, що дає можливість диспетчерові бачити і чути, який з абонентів викликає його для телефонних переговорів (з наук. літ.).
2. Обговорення з метою з'ясування думок, настроїв сторін або укладення угоди.
– Я думаю нині ще йти до твоїх тухольців для переговорів: хочу обіцяти їм тебе взамін за вільний прохід (І. Франко);
Червоне командування запропонувало білим військам здатись і вислати для переговорів парламентера (О. Гончар).
Вести́ (прово́дити) / провести́ перегово́ри (перемо́ви, перемо́вини) див. вести́;
Зу́стріч (розмо́ва, перегово́ри і т. ін.) без крава́ток див. зу́стріч;
Іти́ / піти́ на перегово́ри див. іти́;
(1) Сепара́тні перегово́ри – у міжнародному праві -переговори з противником, що провадяться однією державою або групою держав без відома або згоди її союзників і передують укладенню сепаратного миру.
На заході Європи [у кінці XVII ст.] назрівала велика війна за так звану іспанську спадщину, яка зачіпала інтереси ряду європейських держав. У зв'язку з цим Австрія і Польща вели з Туреччиною сепаратні переговори про мир і підписали з нею мирний договір (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)