перегоряти
ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док.
1. Закінчувати, переставати горіти.
Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Ю. Збанацький);
// Згоряти до кінця, повністю.
Вивалили з казана його [Грицькове] обгоріле тіло .. Хто зна, що завтра другому не прийдеться .. віддати частину і свого жиру на прибуток хазяїнові? А там воно [тіло загиблого] піде на світло і вдруге перегорить уже в свічці (Панас Мирний);
// перен. Проходити марно, не лишивши сліду (звичайно про нещасливе життя).
Микола .. тихо промовив, махнувши рукою: – Все померло, й сліду не зосталось. Марно перегоріло й перетліло моє життя (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Бурхливо виявившись, зникати, проходити (про почуття, переживання і т. ін.).
Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок);
// Заспокоюватися, втамувавши свої почуття, бажання і т. ін. (про людину).
[Мархва:] Молода, каже, як молода: ще не осілася, не перегоріла, часто її гріх путає (Панас Мирний);
Усе в собі тамує [Іван], а вже коли перегорить, відстоїться, тоді, може, колись і розкаже (В. Кучер).
3. Підгоряючи, згоряючи, псуватися.
Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал – він перегоряє, не витримує гарту (В. Еллан-Блакитний);
[Гапка:] Ох, курча в печі перегорить; піти відсунути (В. Самійленко).
4. Псуватися від надмірного нагрівання, довгого горіння.
Коли у відпаяній трубці перегорить катод або розплавиться анод, то такою трубкою вже не можна користуватися (з наук. літ.);
// Ламатися, переламуватися в місці надмірного нагрівання.
Пекли кислиці вони на прутиках у жару. А Петьчин прутик перегорів, і кислиця десь у жару загубилася (А. Головко);
* У порівн. Оружжя козацьке пощербилося рублячи – отже й задзвеніло востатнє [востаннє] й розпалося, як перегоріло (Марко Вовчок).
5. перен. Псуватися, ставати неїстівним (про материнське молоко).
В Галинки перегоряло материнське молоко (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)