перегоряти

Перегоря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. перегорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Перегорать, перегорѣть. Прикілок перегорить надвоє. Грин. І. 70.

Значення в інших словниках

1. перегоряти — перегоря́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. перегоряти — Згоряти; (- життя) П. проминати; (- пристрасті) минати, зникати, осідатися, док. перебродити; (- молоко матері) псуватися.  Словник синонімів Караванського
3. перегоряти — див. горіти  Словник синонімів Вусика
4. перегоряти — -яє і рідко перегорати, -ає, недок., перегоріти, -рить, док. 1》 Закінчувати, переставати горіти. || Згоряти до кінця, повністю. || перен. Проходити марно, не лишивши сліду (звичайно про нещасливе життя). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перегоряти — ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Ю. Збанацький); // Згоряти до кінця, повністю.  Словник української мови у 20 томах
6. перегоряти — ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.  Словник синонімів української мови
7. перегоряти — ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Збан., Крил. гонець, 1953, 19); // Згоряти до кінця, повністю.  Словник української мови в 11 томах