перегукувати

ПЕРЕГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки.

Тиша .. Ще не пливуть степові кораблі – комбайни, ще дзвінка дівоча пісня не перегукує мотори (Ю. Яновський);

– Ну-у-у?! – перегукав-таки всіх старий Іван Бриль (Ю. Смолич);

// Вигукувати або звучати врозлад з ким-, чим-небудь.

Не може [голос] підладитись тужити з піснею, а перегукує тоненько (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. перегукувати — перегу́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перегукувати — -ую, -уєш, недок., перегукати, -аю, -аєш, док., перех. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки. || Вигукувати або звучати в розлад із ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перегукувати — ПЕРЕГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки. Тиша.. Ще не пливуть степові кораблі — комбайни, ще дзвінка дівоча пісня не перегукує мотори (Ю.  Словник української мови в 11 томах