перегукування

ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією.

Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Ю. Збанацький);

Перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали (Панас Мирний);

Благословенне будь споріднення і перегукування душ! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. перегукування — перегу́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перегукування — див. переклик  Словник синонімів Вусика
3. перегукування — -я, с. Дія за знач. перегукуватися 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перегукування — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я.  Словник синонімів української мови
5. перегукування — ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією. Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Збан., Малин.  Словник української мови в 11 томах