перегукування
ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією.
Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Збан., Малин. дзвін, 1958, 220);
Перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали (Мирний, IV, 1955, 307);
Благословенно будь споріднення і перегукування душ! (Тич., II, 1957, 32).
Словник української мови (СУМ-11)