перегукування
ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією.
Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Збан., Малин. дзвін, 1958, 220);
Перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали (Мирний, IV, 1955, 307);
Благословенно будь споріднення і перегукування душ! (Тич., II, 1957, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перегукування — перегу́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- перегукування — див. переклик Словник синонімів Вусика
- перегукування — -я, с. Дія за знач. перегукуватися 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перегукування — ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією. Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Ю. Словник української мови у 20 томах
- перегукування — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Словник синонімів української мови