перегукувати
ПЕРЕГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки.
Тиша.. Ще не пливуть степові кораблі — комбайни, ще дзвінка дівоча пісня не перегукує мотори (Ю. Янов., І, 1954, 17);
— Ну-у-у?! — перегукав-таки всіх старий Іван Бриль (Смолич, Мир.., 1958, 5);
//Вигукувати або звучати врозлад з ким-, чим-небудь.
Не може [голос] підладитись тужити з піснею, а перегукує тоненько (Тют., Вир, 1964, 383).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перегукувати — перегу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перегукувати — -ую, -уєш, недок., перегукати, -аю, -аєш, док., перех. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки. || Вигукувати або звучати в розлад із ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перегукувати — ПЕРЕГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Гукати голосніше за кого-небудь, лунати голосніше за щось; заглушати інші голоси, звуки. Тиша .. Словник української мови у 20 томах