1. Словник української мови у 20 томах

перегукування

ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією.

Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Ю. Збанацький);

Перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали (Панас Мирний);

Благословенне будь споріднення і перегукування душ! (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перегукування — перегу́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. перегукування — див. переклик Словник синонімів Вусика
  3. перегукування — -я, с. Дія за знач. перегукуватися 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перегукування — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Словник синонімів української мови
  5. перегукування — ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегу́куватися 1 і звуки, утворювані цією дією. Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах