перегін
ПЕРЕГІ́Н, го́ну, ч.
1. Дія за знач. переганя́ти, перегна́ти 2, 5.
На деяких фермах взимку провадять щоденний примусовий перегін гусей на віддаль 1–1,5 км від приміщення (з наук. літ.);
– Ось тебе .. виконроб товариш Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об'єкт .. – А мені що! – блискає Єгипта молодими білими зубами. – Холостий перегін? Начальству видніше (О. Гончар);
Погнали некрут з рідного краю .. І який же невеселий здався їм той довгий перегін! (Панас Мирний);
В результаті очистки і перегону сирого бензолу .. одержують сірковуглець (з наук.-попул. літ.).
2. Швидкий біг.
Гарячі коні в перегоні Хропуть, круті оброті рвуть (Я. Шпорта).
3. Відстань, яку хто-, що-небудь проходить, проїздить і т. ін., частина шляху між двома зупинками, станціями тощо.
І от кінець останнього перегону. Перед очима розгортається велична панорама незнайомого міста (П. Колесник);
На сонці блискали штики... Були за три вже перегони похмурі Кайзера полки... (В. Сосюра);
// Ділянка шляху між двома залізничними станціями.
З доктором Зінгером ми зазнайомилися в м'якому купе шепетівського кур'єра, на перегоні Харків – Київ (Ю. Смолич);
// розм. Невеличка залізнична станція.
П'ять раз день у день, здається Марті, пробігає, не спиняючись на Лемківському перегоні, поїзд... (Г. Косинка).
4. Частина мосту, а також вільний простір під мостом, від однієї опори до другої.
Дальній кінець [греблі] здавався не дуже зруйнованим. Там навіть зберігся великий перегін підкранового мосту (С. Голованівський).
5. Продукт перегонки.
Готувати перегін.
Словник української мови (СУМ-20)