передгроззя

ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ, я, с.

1. Відрізок часу перед грозою і стан природи в цей час.

Дощу, дощу! Але в повітрі чується лиш передгроззя та десь далеко гуркотить артилерійська канонада (Б. Антоненко-Давидович);

Лягає туман передгроззя на гори, І небо в росі і в хмаровищах тоне (М. Бажан);

Шарпнув [Арсен] двері, ступив у ніч, сповнену задухи й передгроззя (Л. Дмитерко);

* У порівн. На кілька секунд запанувала тиша, зловісна й важка, немов у передгроззя (Ю. Бедзик).

2. перен. Час перед грізними, бурхливими подіями.

Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Н. Забіла);

В той [1941] рік весною Максиму Нерчину було легко і радісно, хоч десь в серці існувало дивне відчуття передгроззя (Н. Рибак);

Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім'ям [України] благословляю, Проклинаю іменем твоїм (В. Симоненко).

Словник української мови (СУМ-20)