передишка
ПЕРЕДИ́ШКА, и, ж.
1. Глибокий вдих і видих при утрудненому диханні.
Встала [Марія], пішла навпомацки і, притримуючи клямку, поволеньки, з передишками, загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Ірина Вільде).
2. Короткий відпочинок під час роботи, заняття і т. ін.
Не поспішаючи, з передишками й перепинками, навкруги роздивляючись і розмовляючи, ми непомітно, без усякої втоми прийшли до села (С. Васильченко);
Весь самієвський полк, якому після шаленого маршу нарешті випала коротка передишка, зараз розкошував (О. Гончар).
○ (1) Без переди́шки, у знач. присл. – безперервно, не зупиняючись.
На один голос [співали], в такт, безперестанку, без передишки. Все ті ж слова, усе той темп (М. Коцюбинський);
– От тоді вже ми німця погнали. До самого Дніпра без передишки (С. Журахович);
(2) З переди́шкою, у знач. присл. – з перервою; зупиняючись.
Не поспішаючи, з передишками й перепочинками, навкруги роздивляючись і розмовляючи ми непомітно, без усякої втоми прийшли до села (С. Васильченко);
Встала [Марія], пішла навпомацки і, притримуючи клямку, поволеньки, з передишками, загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)