переднювати
ПЕРЕДНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм.
Провести де-небудь день (звичайно не дома); зупинитися десь на день під час подорожі, мандрівки.
– Оце ж, – каже чорт, – і слобода, де живе Одарка: ото ж, дивись, і її хата .. Іди ж теперечки до неї, переднюєш, а увечері, як сонечко сяде, то й я до вас прийду (О. Стороженко);
Одного разу ми зупинились, щоб переднювати в одному поліському селі біля великого озера (Ю. Збанацький);
// Прожити один день.
Аби день переднювати та ніч переночувати (примовка);
– Не кидай мене саму, Василю! Я не тямлю, як без тебе й переднювала! Тяжко та сумно мені! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)