передній
ПЕРЕ́ДНІЙ, я, є.
1. Який міститься попереду інших таких самих предметів, на початку ряду однакових предметів.
– А ось і твоє місце, – сказав учитель, вказуючи йому на передню лаву (Панас Мирний);
З переднього ряду підвівся літній робітник, підійшов до трибуни і подав Кузнецову запальничку (А. Головко);
– На передній лівій нозі коня хляпала підкова, – показує Іван Панасович на чітко окреслений слід (М. Стельмах);
// Який становить частину предмета (предметів), обернену вперед, до кого-, чого-небудь; який є передом (у 1 знач.).
Тілько що пором з'їхав на середину, як передня половина його стала тонути (Панас Мирний);
Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Ю. Смолич);
// рідко. Те саме, що головни́й.
Питання про впливи на письменника інших письменників у наших критиків займає чогось переднє місце, хоч розв'язують вони його, на мій погляд, дуже поверхово (С. Васильченко);
// у знач. ім. пере́дня, ньої, ж. Перша при вході в квартиру кімната, де звичайно лишають верхній одяг і і т. ін.; передпокій.
Ходжу без калош, їх оглядають в передній італійці, як яке диво (М. Коцюбинський);
У передній було порожньо. В кухні топилася плита. В кімнаті невідома дівчина витирала зім'ятим папером вікно (Ю. Яновський).
2. Який пересувається, рухається попереду інших.
Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся (І. Нечуй-Левицький);
Вдарили .. шрапнеллю. Передня лава атакуючих одразу розсіялась (О. Гончар);
В темряві виднілася передня коняка з коротким тулубом, чути було, як тихо подзенькує причеплене під возом пусте відро (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. пере́дні, ніх, мн. (пере́дній, нього, ч.; пере́дня, ньої, ж.). Ті, що стоять, пересуваються, рухаються попереду інших.
Компанія Піхоти з маршу йде.., мов клин, Іде в той стиск... “Набік! Набік!” Та де тобі! Передніх тиснуть задні (І. Франко);
Запорожці палили, не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім (О. Довженко).
Пере́дня кімна́та див. кімна́та.
◇ На пере́дньому кра́ї див. край¹;
(1) Огляда́тися і на пере́дні й на за́дні (д) див. огляда́тися.
Словник української мови (СУМ-20)