передсінок
ПЕРЕДСІ́НОК, нку, ч., заст.
1. Передпокій (у 1 знач.).
А рідний батько виступав лише забіякою й убивцем, бо позбавив життя не тільки старого Рогволода і його синів, але й рідного брата свого Ярополка і звелів те чинити в передсінку княжої гридниці, сидів, певно, в своєму кріслі посеред гридниці (П. Загребельний);
Єлена аргейська звеліла служницям Ліжка стелить в передсінку (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. Простір перед дверима.
Вузькі сіни камениці подобали на передсінок пекла (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)