перезимовувати
ПЕРЕЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. що, у кого, у чому і без дод. Жити зимою.
– Якось, може, перезимуємо, сину, цю зиму... ти вже краще збирай гроші та одягни себе як слід (С. Васильченко);
– Вечір добрий, діду! Давненько вже не бачив. Можна сказати, перезимували? (М. Стельмах);
// Проводити зиму десь, у когось, не у себе вдома.
До кого ж він прихилиться? Де перезимує? Уже осінь, незабаром Зима залютує (Т. Шевченко);
[Батура:] Написав у Київ, щоб не чекали на мене до пізньої осені. [Вітровий:] А може, і перезимуєш у нас? (О. Корнійчук).
2. що, з чим. Переносити зимові холоди протягом зими (про рослини, тварин).
Завдяки сніговому покриву багато низькорослих рослин, наприклад вереск.., перезимовують з зеленим листям (з наук.-попул. літ.);
Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем (Леся Українка);
На Заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина (В. Бабляк).
3. Витримувати протягом зими, до весни.
Запевняв [панотець] себе і попечителів, що церква ще перезимує (М. Стельмах).
4. кого, що. Годувати, утримувати кого-небудь протягом зими.
Перезимувати худобу.
Словник української мови (СУМ-20)