перезимовувати

ПЕРЕЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. що, у кого, у чому і без дод. Жити зимою.

– Якось, може, перезимуємо, сину, цю зиму... ти вже краще збирай гроші та одягни себе як слід (С. Васильченко);

– Вечір добрий, діду! Давненько вже не бачив. Можна сказати, перезимували? (М. Стельмах);

// Проводити зиму десь, у когось, не у себе вдома.

До кого ж він прихилиться? Де перезимує? Уже осінь, незабаром Зима залютує (Т. Шевченко);

[Батура:] Написав у Київ, щоб не чекали на мене до пізньої осені. [Вітровий:] А може, і перезимуєш у нас? (О. Корнійчук).

2. що, з чим. Переносити зимові холоди протягом зими (про рослини, тварин).

Завдяки сніговому покриву багато низькорослих рослин, наприклад вереск.., перезимовують з зеленим листям (з наук.-попул. літ.);

Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем (Леся Українка);

На Заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина (В. Бабляк).

3. Витримувати протягом зими, до весни.

Запевняв [панотець] себе і попечителів, що церква ще перезимує (М. Стельмах).

4. кого, що. Годувати, утримувати кого-небудь протягом зими.

Перезимувати худобу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me