перекладач

ПЕРЕКЛАДА́Ч, а́, ч.

Той, хто займається перекладами з однієї мови на іншу.

Я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Леся Українка);

Козацький товмач, тобто перекладач, мусив знати українську, російську, грецьку, волоську, турецьку та татарську мови (з наук.-попул. літ.);

Максим Тадейович [Рильський] – поет-гуманіст, співець дружби і братерства народів – був також талановитим перекладачем видатних творінь світової літератури (з газ.).

Значення в інших словниках

1. перекладач — переклада́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перекладач — Тлумач, іст. драгоман; р. перекладник.  Словник синонімів Караванського
3. перекладач — див. письменник  Словник синонімів Вусика
4. перекладач — [пеиреикладач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
5. перекладач — -а, ч. Той, хто займається перекладами з однієї мови іншою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. перекладач — ПЕРЕКЛАДА́Ч (той, хто перекладає з однієї мови на іншу); ТЛУМА́Ч заст., ТОВМА́Ч заст. (той, хто перекладав усно); ПЕРЕСПІ́ВУВАЧ (той, хто перекладає вірші без суворого дотримання тексту оригіналу).  Словник синонімів української мови
7. перекладач — Перекла́дач, -ча і перекла́дник, -ка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. перекладач — ПЕРЕКЛАДА́Ч, а́, ч. Той, хто займається перекладами з однієї мови на іншу. Я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. перекладач — Перекладач, -ча м. Переводчикъ.  Словник української мови Грінченка