переконаність
ПЕРЕКО́НАНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. перекона́тися 1.
Він говорив спокійно і впевнено. В усьому – в рухах, у тоні, в словах була ця переконаність у справедливості своїх думок (О. Іваненко);
Може, й заміж не вийшла [мати] через нього, бо має вона переконаність таку, що ніхто, навіть найкращий вітчим, не замінив би синові рідного батька (О. Гончар).
2. Властивість за знач. переко́наний 2.
Виявляти переконаність у власних поглядах.
Словник української мови (СУМ-20)