перекривлятися
ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юється, недок., ПЕРЕКРИВИ́ТИСЯ, ивлю́ся, и́вишся; мн. перекри́вляться; док.
1. Ставати кривим, триматися криво; викривлятися.
Лице йому посиніло, очі наверх вилізають, голова аж убік перекривилася (Л. Мартович).
2. Ставати викривленим, перекошеним, набирати неприродного виразу, перев. під впливом сильного почуття, болю і т. ін. (про обличчя, риси обличчя).
Сміяться з примусом, так що й рот перекривиться, кутні зуби видно (Номис);
Лице вмираючого перекривилося... (Г. Хоткевич);
– Ви! .. Замовчіть! – не витримав Дмитрій, змахнувши нагаєм. Його обличчя перекривилося від злості (А. Хижняк);
// Робити гримасу, часто підсміюючись над кимсь або жартуючи.
– Я повезу його завтра дивитись, як будуть вішать. – Ах, ах! – налякалась Сусанна, – як можна дитину... – “Дитину, дитину”... – перекривився Карпо Петрович (М. Коцюбинський);
Дивується, щиро-наївно ширить очі, задає прекомічні питання, дзвінко з себе сміється, по-хлоп'ячому розмахує руками, дражниться, перекривляє, шарпає (В. Винниченко).
3. тільки недок. Пас. до перекривля́ти, перекри́влювати.
Її обличчя перекривилося внаслідок хвороби.
Словник української мови (СУМ-20)