перекіт
ПЕРЕКІ́Т, ко́ту, ч.
Те саме, що перека́т 1, 2.
Десь далеко-далеко вчувалися перекоти першого весняного грому... (М. Олійник);
Спочатку він ішов м'якими оксамитовими перекотами, але далі, дійшовши середини, голос той раптом звівся на диби, гостро, з металевим дзвоном ударив і застогнав у розпачливім благанні (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)